Історія села Садове
(село і хутір)
Н. – Андріївка
використано матеріали історичного клубу "П`ятихатщина"

Засноване в 1922 – 23 роках ХХ ст.. вихідцями з села Жовте та Зелене.
На деяких документах є приставка Н. – Ново.
Серед людей село називалось без приставки - Андріївка. Знаходилось на території Пальмировської сільської ради в 2 км. від села Нове – Залісся. Названо в честь першого поселенця Андрія Грицая. Прізвища інших переселенців: Холоди, Начоси, Тараси, Топали, Остроухи, Родьки, Малойвани, Грицаї. В діда Андрія Грицая була добротна лита хата, його брат Савка Грицай був ковалем. В селі було 20 хат. Село Пальмірово було заможне і селяни з цього села возили на ремонт до коваля Савки вози, брички, всякий реманент. В 1930 році коли по всьому Радянському Союзі була розгорнута колективізація, не минуло й села Андріївка. Грицаї були розкуркулені. Савка Грицай виїхав в Башкирію. Також була «розкуркулена сім’я в якій було восьмеро дітей за те що не хотіли віддавати єдиного коня в колгосп. Житель села Остроух Терентій Сергійович став першим головою колгоспу «Червоний сніп», який було створено в селі Нове – Залісся в 1923 році і займав цю посаду до 1937 року. Потім був обраний заступником виконкому П’ятихатської районної ради.
В 1941 році відступаючи з оточення в селі зостались солдати Червоної Армії: Власов Володимир Тимофійович (6.08.1917 -12.08.1968р.р. похований в с. Садове, на фотографії), справа Остроух Михайло Васильович 1880 р.н). Немех Михайло (м. Донецьк), Мамедов (Азербайджан)

Зброю закопали в Залісянському лісі, а один із мешканців видав їх за своїх синів. В Вітчизняну війну в Начосів та Тарасів там де були хати стояли німецькі танки, які по розповідям підірвали: Власов, Немех, Мамедов. В 1943 році вони знов вступили до лав Червоної Армії. Перший курятник був біля конюшні (3хата) між Тарасами і Холодами. На початку села були парники (у балці), городня, побудували вагову (декотрий час там були невелика продовольча та промтоварна крамниця) погріб для зберігання фруктів і овочів. Конюшня – невелика бригада, біля неї велика криниця з журавлем. На карті 1900 року в цій місцевості позначено «К» - колодязь, можливо криниця існувала давно тому що поблизу на території теперішнього села Нове – Залісся був кінний завод і вона слугувала в цій місцевості для напування коней, коли їх водили на пашу. В кінці села ставок який відновили в 1963 році. За греблею на пагорбі побудували птахоферму з сторожкою. Радіо провели в 1957 році, електроенергію в 1961 році. Дорога від Большака (асфальтована траса). С. Нове – Залісся до села Андріївка була грунтова. Ліворуч від села на пагорбі був розбитий фруктово – ягідний сад, який і дав другу назву селу в 1965 році – Садове. Із знакових подій, що ввійшли в історію села слід відзначити зйомки художнього фільму «Оптимістична трагедія» кіностудія «Мосфільм» по п’єсі Всеволода Вишневського, режисер – постановник Самсонов Самсон Йосипович в 1963 р. Деякі епізоди фільму знімались в м. Придніпровськ Дніпропетровська обл. На них були запрошені статистами для кінного бою мешканець с. Садове Кривошапко Ілля Павлович (на фото №1) бригадир, учасник оборони Ленінграда 1941 – 43 р.р. (на фото №2 зліва)

Фото №1
Фото №2
Та мешканець с. Нове – Залісся Потемка Микола Васильович (на фото – зліва)
Фото №3

Фільм зайняв в 1963 р. перше місце по прокату (46 млн. глядачів) на Казанському фестивалі на революційну тематику.
Молодь не трималася в селі, поступово роз’їхалась, хто куди і в квітні 1984 року останні мешканці Тараси та Кривошапки виїхали перші в с. Нове – Залісся другі в с. Трудолюбівка. Село перетворилося на поле, як і колись стало безмежним степом. Тільки там де був в’їзд в село зостався невеличкий цвинтар, який нагадує про те що тут колись був населений пункт.